Пробачте за те, що я народився
Пробачте, що я на цім світі живу
Надавши життя мені, Бог помилився
Надіюсь на те я, що скоро помру
З такими думками життя я не вартий
Не вартий щоб смів мене хтось полюбить
Приношу я смуток, одні лиш страждання
Я це розумію, тому і болить
А може не біль це, а просто омана
І серця немає, немає душі
То звідки тоді, взялась ота рана
Яка розїдає всю плоть у мені
А може це сон лиш і більше нічого
І я не існую насправді, а лиш
Проекція мозку? питання чийого?
Благаю я власника - "Мене ти облиш"!!!
А він все не хоче, він ще не награвся
Для нього це сон лиш, де всі не живі
Колись я б від цього мабуть розсміявся
Та усмішка ця не належить мені
І я сам собі взагалі не належу
Тому я не можу свій шлях обирать
Я йду тою стежкою, якою накажуть
Та хочеться шлях свій уже завершить
Застрелитись може, чи стрибнути з мосту
Оце так дилема постала в мені
Я просто не х очу ще біль спричиняти
Нікому у світі, тимбільше Тобі
Тобі, тій людині яку я кохаю
Найбільше за все, що я маю в житті
Та боюсь я почути "Тебе я прощаю
За те, що на світ цей, зявивсь колись ти"!!!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248023
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2011
автор: Fagotyst