Несе Ненька Україна
Хрест на своїй шиї
А ми його придавлюєм
Зверху, щоб вдушилась
Придавлюєм і тягнемо
В яму, в домовину
Так вже смерті її хочем
Що нема вже ради
Так вже бідну її мучим
І зрада на зраді
Процвітає все брехня
Процвіта неправда
А надія погиба
Майже бездиханна
Майже, майже,
Та не зовсім
Ще трішечки дише
В конвульсіях здригається
Та усе ще дише
Моментами вдих глибокий
Хоч й не так вже часто
Але що той один подих
Це з всесвіту частка
Малесенька, дрібнесенька,
Майже невидюща,
І можливо щось все ж буде
Якщо не покинем
Ми втілювать ту ідею
Нашої країни
Все ще живе та надія
На кращії часи
Коли встанемо з колін ми
На твердії п*яти
І будемо вже стояти
До кінця, до віку
І не зможуть вже здолати
Нас ніякі вітри...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247632
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: Fagotyst