Золотокоса, блакитноока,
Мудрості повна сивих віків,
Вона блукала, мов зачарована...
Солодка Даруся наших днів.
Могла б вона багато сказати,
Таїну життя розкрила б усім.
Але може лише мовчати,
Бо вірить лише собі...
Вона вмирала від голоду,
У концтаборах страждала за всіх.
Її розпинали, тягли за волосся,
Як причинну підіймали на сміх...
А вона гордо, достойно ішла,
Мов Ярославна. В кайданах своїх
Благородно хрест свій несла,
Небо благаючи за людей усіх.
І воскреслая зараз і чиста,
Але змучена трохи і справді свята,
Україна моя нерозтерзана
Буде жити у наших серцях!
* "Солодка Даруся" - драма Марії Матіос, яка отримала Шевченківську літературну премію.
2008 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247606
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.03.2011
автор: Sereniti_Flawia