- Тише!... Слышишь?!...
Любовь… Умирает…
Так іноді хочеш посидіти в тиші,
Так іноді хочеться мріяти лише,
Не чути ні світу, ні музики й серця,
Забути про вічність із долею герця...
Приходиш додому. Тут більше нікого.
Навколо лиш тиша...
Не чути навколо
Нікого й нічого, ні звуку в повітрі,
Жахом проймає в цій темній палітрі.
Страшно, бо знаю, СТРАШНО, Бо Чую
Як тиша беззвуччям по нервах маршує,
Тремтить і шепоче, слова ненависні,
І гарні й прекрасні, Чудові і Чисті,
Що душу тривожать в осінньому листі,
Турбують, ламають і біль обіцяють,
І зимні морози у серце пускають;
слова, що упали із уст ненавмисне...
Хто ж знав, що пошкодять?! Вони ж такі чисті?!!
Високі й колючі,написані Болем,
Серцем ПАЛЮЧИМ, враженим горем!...
...слова не погані (кляну ж поза очі),
Вони лишень сильні, терпкі
... і пророчі.
“Тише!... слышишь?! любовь… умирает…”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247257
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Емоційний Двійник