Рахую кроки в пустоту,
Ще мить і не згадаю своє ім'я.
За що ловитись як впаду??
Мистецтво, вічність, божевілля...
Для смерті необхідне лиш життя,
А час тут значення не має
Я зрозумів - дорога не одна,
Та нескінченних не буває...
Немає правильних шляхів
Я йду туди, де пахне щастям,
Картонні стіни між вітрів
Приречені завчасно впасти!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247247
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Metrolog