Була Ненька-Україна
Рідна наша ненька
Та тепер уже немає
Де ж вона рідненька
Там степи безмежнії
Ріки і озера
Гори височезнії
Там моя оселя
Де стежки дитячі
Якими ходив я
До рідного свого дому
В якім народився
Нема уже того всього
Та й навряд чи буде
Хто захоче - той згадає
Та більшість забуде
І вже точно не згадають
Де та домовина
В якій колись поховали
Сина України
Великого полководця
І борця за волю
За вільную Україну
Для свого народу
Ніхто уже не згадає
А усе тому
Що ніхто не поважає
Неньку дорогу
Ніхто тепер так не любить
Як колись любили
Всі давно вже зневірились
Та й просто "забили"
Як любов свою плекали
Колись діди наші
А ми взяли та й насрали
Як у тій параші
І вже мабуть не відмиєш
Бруду того всього
З лиця Неньки-України
І з рідного свого
А якщо б так раптом змилось
То запах ще буде
Довго в повітрі витатиме
Ніхто не забуде
Та що ж ви добродії
Та невже ж так можна
Чом так серце зачерствіло
А душа холодна
Хіба ж можна не любить так
Її дорогую
Знищувати ту природу
І землю святую
Яка усіх нас годує
Нас оберігає
Вона дала нам прихисток
А ми зневажаєм
Забули ми про духовність
Про душі потреби
Головне, що маєм гроші
А більше й не треба
Але добре лиш для того
Хто їх справді має
А у кого їх нема
Хай так виживає
З бідними не ділиться
Багата людина
Бо в більшості, хто багатий
Той справжня скотина
Ну що ж, самі обирали
Собі таку владу
"Любимого" президента
І Верховну ЗРаду
Але є в нас варіанти
Мовчати й терпіти
Або встати пліч-о-пліч
І все ж щось зробити
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247195
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2011
автор: Fagotyst