Ну як тут не заздрити?Їй-богу,не знаю...
Я жили всі рву,я пуп надриваю,
Так тяжко дається в житті мені все.
А ньому,ну просто...Ну просто везе!
Я думку гадаю,де б грошики взяти,
Стареньку хатину щоб ремонтувати?
А він по курортам шастає, клятий,
У нього не дім,а царські палати!
Я вранці сідаю в тісненький автобус,
А він скоро купить собі аеробус,
Я дірки вже не знаю,як всі залатати,
А він серед мрій собі може літати.
Якось зустрів його з дамою серця-
Вони гривні кидали,на щастя,в озерце,
Щоб я уночі бродив по коліна,
І їхні грошини шукав.От,вражина!
Нема справедливості.Де та розрада?
Як вчились ми разом,він списував.Правда!
Він дурником був,а я найрозумнішим,
Та от по-життю він вийшов спритнішим.
Не можу стерпіти такого я горя...
Що там говорять?Він втопився у морі!?
Прости мені,Боже,заздрість сердечну-
Хоч бідному жити,та одначе безпечніш...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246717
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2011
автор: Межа реальності