Голуби летять в моєму небі,
Голубам відкрита всенька шир,
Дзенькне скло сполохано у шибі,
І в душі здійметься смутку вир...
Бо під небом я-проста людина,
За які гріхи неволю п`ю?
Перебиті крила,та лиха година,
Не відпустять в небо доленьку мою.
Я не буду плакати,хоч сумно,та не буду-
Хай вже воля буде хоч би у птахів,
Хай вони радіють волі, немов чуду,
Я б із ними також щиро порадів...
Пролетять сизенькі й тихо-тихо стане,
Мовби розуміє мою душу кожен лист:
Шелест не заколише мою душевну рану,
Бо воля промайнула,немов хвилинний гість...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246497
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.03.2011
автор: Межа реальності