Чому, чому без слів і звинувачень,
Пояснень, викидів, образ?
Іще хоч раз тебе побачить,
Ще доторкнутися хоч раз!
Чому, чому без зверхності в очах,
Без іронічних зауважень?
Лише вночі самотній жах,
Лиш тіні змитих відображень.
Чому так легко? Просто відстань –
І не дійти, і не дістати.
Ти заховавсь у складках літа.
До мене байдуже! Піднятись
На сьоме небо, щоб упасти,
Отак, посеред запахів липневих,
Щоб вірити в майбутнє щастя,
Не вірячи прийдешнім дневі!
Так просто на землі лежати,
Колючім гравії, в крижинах
І з кожним разом розуміти:
Вже не піднятись, - я руїна!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245842
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Алеха