то теж було восьме березня
моя нескінченна вісімка
сніги непролазні випали
на зношеності чобіт
була я здається люблена
словами книжок минулого
була я тобою зраджена
не вперше.... а ще була
я космосом – майже мамою
зі снами на двох і піснею
із рухами що торкалися
душі і давали сил
не вірити в довгі паузи
які обернулись тишею
і в жовте мімозне «спізнюся
тому ти лягай не жди...»
моя нескінченна вісімка
вертаються сни мімозові
заметені непролазними
снігами мої слова
і тільки русяве сонечко
маленька нова галактика
голівкою на квітковому
спокійно собі сопе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245697
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.03.2011
автор: Софія Кримовська