Ці довгі дні мовчання й тишини...
Мов зводять мене з розуму до втоми.
Вже день який сиджу із тінню вдома
У мріях дочекатися весни.
Не вирвати тобі мене з обійм
Думок важких, думок таких далеких...
Для когось не повернуться лелеки
В краї забуто-втрачених надій.
Іще зима податися не хоче,
Ще сніг лежить і тут, і там, і скрізь.
Ти тільки в душу злодієм не лізь,
Невинно не дивися мені в очі.
Ці довгі дні чекання неновин.
Мені ще просто хочеться поспати,
А потім твою руку ніжно взяти
І сотню раз промовити: "один"...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244293
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Марічка9