Коли на зорях лагідно пророчать
литаври сутінкового моління
у вирізаний з неба клаптик ночі
я загортаю місячне проміння.
Коли у тиші синього надніччя
коти біжать по заспаних парканах
так пристрастно та весело-трагічно
у вікнах доспіває жовтий спалах.
Коли безкарно піснею кидає
останній після вечору пияка,
до ока переважно долітає
розпущена над церквами фіалка.
Коли я перелякано зирнувши
пускаю руку в сплутане волосся,
ти так чарівно, палко та зворушно
вже розплітаєш попелясті коси.
Коли за цим вікном на кухні нашій
виблимує розбурхане ліхтарство,
так весело і досить нерозважно,
ось так сьогодні влито у вчорашнє
Коли над Містом зорі заволочить ,
хтось віршами впиваєтьтся невпинно.
У вирізаний з неба клаптик ночі
все загортаю місячне проміння.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244290
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Невідомий Автор