За мене заміж ти хотіла –
Я й сам не проти був колись,
А зараз я радію, мила,
Що ми з тобою розійшлись.
Так, ти вродлива – я це знаю,
З ніг збила поглядом одним,
Хоч бачила, що я страждаю, –
Вбивала словом чарівним.
П’ять років поруч промайнули,
Та кращу все ж я не знайшов,
Одні – про мене враз забули,
Повз інших хутко я пройшов.
І ось прозрів, кого кохав я,
Кого до себе пригорнув,
Кому пісні свої співав я,
Заради кого все забув?
Звеличена коханням, мила,
Твій погляд став чомусь чужий,
Нас не несуть вже в рай вітрила
У рай довіри чарівний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244265
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2011
автор: Ерох2