Легенда існує у світі одна -
живе у сім світі Царівна Весна.
Вона проводжає зимову стару
у тиху холодну глибоку нору.
Весела весна не боїтся негод,
вона наче вітер над маревом вод,
вона наче промінь простої зорі,
і тихая пісня на тихім дворі.
Царівна Весна проводжала негоди,
любила усіх і із кожного роду.
Царівна Весна насаджала прекрасне,
не зле, не потворне, а вічне, незгасне.
Вона розкидала квіткові хустини
і трави ростила сама, без упину.
Вона не боялась нікого, нічого,
на гіллі гойдалась, гуділа у рога.
Весіння Царівна - прекрасна дівчина,
не знала вона хто поганий, хто винний,
чекала на сонце, літала у хмару,
була наче тиха прозора примара,
небачене світло точилося тут,
вона засіяла так вільно, без пут.
Вона говорила з веселим дощем,
гойдаючи листяним світлим плащем.
Вона наче пісня, вона наче вірші:
прекрасні, римовані, кращі та гірші.
Як зелень простора від краю до краю
над травами, водами дзвінко літає.
Літає, літає, все вище і вище
і вірші у небі повітряні пише,
і пісні повітряні фарбами пише,
вона не залише, не скривдить, не спише.
Вона - на світанні небесная тиша.
Весела весна, несподівана, дика,
єдине звертання до неї - це крики.
Вона поза небом, вона у німоті,
вона тихе діло у добрій роботі.
І дика, і добра, і винна, і ні,
неначе алмаз у червонім вині,
неначе польоти у небо ранкове,
у небо зелене, блакитне, бузкове.
Вечірняя казка і тихе прощання,
нечувана ласка для снів про бажання.
Неначе хотіла піти і напиться
у кожного, кожному в тіло вселиться.
Вона не забуде, не викреслить, спише,
вона тільки небо, вона лишень тиша...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244007
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2011
автор: Невідомий Автор