Молодість вже промайнула,
Старість жіночку зігнула,
Та вона не буде спати
В чистій, білій, теплій хаті.
Зранку піч топити треба –
Дим стрункий летить до неба,
Вогники – як на долоні,
Мов червоні, дикі коні
Поміж глечиків високих,
Чугунів товстих, глибоких
Витанцьовують завзято,
Зранку їх в печі багато.
Кози й кури просять їсти,
Поросята чемні й чисті
П’ятачки свої помили
І пищать в третину сили.
Дрова треба нарубати,
Білий сніг з стежин прибрати,
Напекти та наварити,
Щоб були всі чисті й ситі...
Вже і вечір поспішає,
А вона – не присідає!
Де ж, скажіть ви, ради Бога,
Заблукала допомога
Від держави для села?
Мінімальна, хоч мала?
Депутати – ті, що нині, –
Не дали ще й копійчини
Ні на школи, ні на ліки,
На поля колгоспні дикі,
На дороги, на лікарні –
Чи вимоги в нас захмарні?
Не бажають депутати
Про сільські проблеми знати,
Бо на ситу ногу встали
І у полі не пахали.
Тільки в поле вийдіть ви –
Дурість й вийде з голови.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243135
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.02.2011
автор: Ерох2