Отерплі душі, втиснуті у мушлях
Страху, злоби, зневіри і олжі
Стоять і нині знову на межі
Між світлом і пітьмою незворушно.
Куди іти? Кому себе продать?
В чиї обійми ввіритись довіку?
В людській подобі жить, чи як каліка
Лиш подумки недолю проклинать?
Потреба ідеалу не даремна!
В бою за нього варто полягти,
Волошками у полі прорости
Чи променем розтяти царство темне.
І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,
Чи знову не присилував зректись
Землі своєї й волі – не зречись!
Потреба ідеалу не даремна!
То ж хай народ наш, повний безнадій,
Зіщулений у макову зернину,
Воскресне духом, встане за Вкраїну
Й господарем відчується на ній!
…Із небуття, із попелу і тліну,
Оспівана поетами в віршах,
Постане скоро Вільна Україна,
За котрою зтужилась так душа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242686
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.02.2011
автор: валькірія