Зрозумій мене, мила й кохана,
В почуттях я не стримую сліз,
Та плекаю Божественну прану
І штовхаю життя тяжкий віз
Не чекаю й не зву допомоги,
Просто впевнено вірю у злет
Де заквітчані наші дороги
Об'єднались у власний сюжет
В нім веселка сягнула за обрій,
У спорідненість стуку сердець,
Спонукає до вчинків хоробрих
Й кольорами летить навпростець
Там всміхається знову дитинство
Відзеркаллям дитячих очей
У обіймах твоїх материнства
Хай безсонних, та дивних ночей
Він зціляє щоразу зізнанням,
Мов цілющим узваром, про те
Неймовірної сили Кохання,
До останньої краплі святе!
19.02.2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241985
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2011
автор: Serg