Зірви собі неба, - поглянь, його так багато!
Але не ховай, а лише розчини в очах.
Його не знайдуть. Тільки зорі почнуть зникати,
В тобі запалає увесь цей Чумацький шлях.
Ти будеш літати, можливо, ти станеш вітром
Або океаном і хвилі затоплять світ.
У серці своєму тебе називаю Світлом
Ти дуже любила п"янкий яблуневий цвіт.
І ти - моє небо, мій вітер, зірки і море,
А я - просто твій...У заручниках сотні літ...
Я знаю ти тут, тільки очі твої прозорі,
Я знову для тебе зірвав яблуневий цвіт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.02.2011
автор: Олександр Гриб