Калюжами крокуєш навпростець,
Опале листя тягнеться під ноги.
Биття мільйонів втомлених сердець
Веде тебе куди нема дороги.
Це просто осінь. Вже не перший раз
Вона твоїм очам дарує сльози.
Це просто осінь падає на нас
Німих дощів подвоюючи дози.
І кількарічний морок розплете
Своїх обіймів ніжно-гострі леза.
Сьогодні ми забудем про святе
І осінь переходитиме межі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241797
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.02.2011
автор: Олександр Гриб