ДУША ВІДТАНЕ !

Душа  відтане,  коли  весняний
Її  розбудить  цілунком  промінь,
Як  скине  врешті  правічну  втому
І  освятиться  вогнем  кохання.

Душа  відтане,  коли  омани
Не  буде  більше,  не  стане  фальші,
Як  скине  маски  і  піде  дальше
Свободолюбна  і  нездоланна.

Душа  відтане,  як  на  світанні
Її  омиють  цілющі  роси,
Як  залунає  в  ній  стоголоссям
У  піднебессі  життю  -  "осанна!".

Душа  відтане,  коли  тумани
Вже  розійдуться  на  її  шляху,
Коли  до  висі  здійметься  птахом
І  залікує  любов'ю  рани.

Душа  відтане,  коли  востаннє
Цю  грішну  землю  торкнеться  зором...
Коли  це  буде?  -  мабуть,  вже  скоро
Душа  відтане,  Душа  відтане!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241723
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: валькірія