Осінь зриває вогні сивочолим вершником-
Листя згорає. Мене обтікає час.
Ви по душі, по моїй, вишивали хрестиком,
Так небуває- неначе не знаю вас.
Вільні гілки від свободи тепер утомлені
Бавляться з вітром, якого немає-зник.
Ви по душі, по моїй, вишивали золотом,-
Це не прикрасить її надсамотній крик.
Небо на склі намалює картину краплями,
Очі закрию, щоб бачити знову вас.
Душу мою ви хотіли зробити кращою,
Тільки не знали, що я це робив не раз...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241603
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: Олександр Гриб