Мої слова до мене повертаються.
Мої думки від мене відвертаються.
Мої бажання всі вистрибують в вікно.
Я граю роль в середньостатистичному кіно.
Я є. Мене немає. Хто що про кого знає.
Пісні скінчилися.. А музика лунає.
Потік свідомості звільняє пристрасті минулі,
А шелест листя – спогади солодкі, згулі.
Я просто не чую своєї душі. Чому ні?
Чи я пливу дорогою не в тім човні?
Де логіка, стабільність, де стандарт?
До чого приведе цей чорно-білий такт?
2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241581
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2011
автор: Вона Катя