Холодно. Вітер дме, гуде і потрапляє аж у душу.
Ти просто, йшовши, двері залишив. Не зачинив ключем.
Тепер не знаю як і бути… Мабуть, чекати чуда мушу.
Хоч іноді ще й досі, так різко зачіпаєш ти слівцем.
Ти знаєш, просто нудить вже, лише від згадки.
Від моєї дикої уяви та примітивної нотатки.
Ну скільки можна ставити ці марні латки?
Невже я ще не сита? – знову ці припадки…
15.06.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241323
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2011
автор: Вона Катя