Запитаю в себе:невже це кохання?
Нарешті.Велике.Солодке.Реальне.
Прощаю я світу.Мої поривання,
Коханій вся ніжність і ласка безкрайня.
Нарешті звершилось приємне це диво,
Здається,що сонце ясніш запалало,
Все що важливо,тепер не важливо,
Тільки б мене ти довіку кохала.
Легкість незвична-розрада для тіла,
Любов-панацея від хворей всіляких,
Я,як ніколи,весь сповнений сили,
За це шлю тобі величезну подяку.
Признаюсь:колись я в кохання не вірив,
Та ти зруйнувала надумані мури ,
Любов`ю зростила крила довіри,
Хай нас бережуть ненаситні амури!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240510
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2011
автор: Межа реальності