Вона його чекала все життя,
Шукала зустрічі, приписувала мрії…
Не помічала, як роки летять,
І не контролювала свої дії.
Вона була солодка і легка,
З очима чистими і світлими думками…
Він був як скеля, без чутливого витка…
З міцними волохатими руками.
Він обіймав розбещених дівчат,
Не помічав її відкриті очі…
Вона тихенько плакала в халат,
Хотіла з ним залишити дівочість…
Чому ти думаєш, що він твоя стезя?
Чому ти ріжеш серце сподіванням?
Облиш! It is impossible! Нельзя!
Кохай того, хто здатний на кохання!
11.02.2011 року 23:27
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2011
автор: Віктор Нагорний