Заснула кімната, і стіни мовчать,
Холодні зірки у вікно зазирають.
Покинули свічку самотньо згорать -
У темінь у відчаї світло вкидає.
І тінь полохлива тремтить на стіні.
Я дихать не хочу - боюсь загасити
Той вогник, що сумно відбився в вікні,
І іскрами марить хвилину вхопити.
Так хоче ще жити незгаслий вогонь,
З великим зусиллям він тягнеться вгору.
Його захищу я стіною з долонь,
Продовжу життя цю ороткую пору.
Вже жевріє свічка, і час ось прийшов
Впустити у ніч трохи світла востаннє.
Та вогник ще силоньки трохи знайшов,
Щоб все ж довершить своє вічне бажання.
Так хоче вогонь попередити ніч,
Що світло ясне темноту переможе.
В бою тім незвичнім зійшлись віч-на-віч...
Я знаю!..
Я вірю!..
Той вогник все зможе!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240426
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2011
автор: АнГеЛіНа