Я на нулі духовного росту,
Ховаю неспокій в душевній петлі.
Жити так тяжко.Жити не просто.
Сердечко кривавить в битому склі.
Годі кричати-не прийдуть на поміч,
Кожен сьогодні сам по собі,
Хоч і ховають під масками неміч,
Й думають,що не самотні в юрбі.
Ми захворіли.Вірус в суспільстві,
Тележиття для нас віп-еталон,
Ми помираєм.Це самовбивство,
Бо особистість мутується в клон.
Годі кричати,потрібно боротись,
Сам із собою,в ім`я майбуття,
Руку подати тому,хто навпроти,
І запалити в нім світло життя..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240264
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2011
автор: Межа реальності