Пожадала грішної любові,
Й милого вродливістю звела,
Карі очі й чорні брови,
Підкорили в звабі пів села.
Пошматую тую милу вроду,
Понівечу личко без жалю,
На очах усенького народу,
Бо я милого свого люблю.
Й хоч ти кажеж,хай він нагороду,
Вибирає в цьому світі сам,
Не сподівайся ,хитра, на нагоду.
Я тобі кохання не віддам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239717
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2011
автор: Межа реальності