Душа твоя, як тінь, що йде на суд..
А ти шепочеш: "Сил моїх немає.."
Депресія, як кровожадний спрут
Болючим смутком душу огортає..
Не плачу я.. за нас обох... сміюсь..
Бо сльози що? Лиш відчай.. безнадія..
А краще я за тебе помолЮсь,
І як ніколи - серденьком зігрію....
А знаєш - я.. вже бачу, як тебе
Взяв під опіку Янгол, що від Бога.
Як із царин, де небо голубе,
Веде до тебе.. радості дорога...
А знаєш - я.. я вірю - все мине..
Бо ж все в житті, хороше й зле минає.
І ніжністю струну душі торкне..
Надія ... Віра.. і Любов безкрая..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11102027226
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238458
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.02.2011
автор: Любов Іванова