Сходити з розуму найпростіше в твоїх обіймах
холодного вечора під пропаленим покривалом..
розтягнути би ці відчуття не на вічно, а хоч на постійно,
та з тобою напевно і вічності буде замало.
Коли в кватирку легенько дмухають перші подихи цьої весни
і у твоїх долонях хочеться просто втопитися,
коли цілуєш мої очі, щоб снились солодкі сни,
а потім сам цілу ніч мені будеш снитися.
Коли на столику тихо тліють недокурені цигарки
і в кімнаті напрочуд ніжно пахне дешевим димом,
коли тільки твій голос розриває мене на шматки
і я зовсім не хочу тепер відпускати цю зиму.
Коли з колонок в сусідній кімнаті ледве чути французький джаз
і ми боїмося відкрити очі і усвідомити, що вже ранок,
Коли ми взагалі третій день вже не віримо в час
І не памятаємо правил, обов'язків і обіцянок.
Коли інших людей не хочеться навіть знати
І ми не переймаємось чужими нудними прогнозами,
Тобі залишається просто мене обійняти,
А мені тільки тихо й повільно сходити з розуму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238222
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2011
автор: Эллен Грин