Картопля з лушпинням.Яка смакота!
Ви цього не їли?Які ж ви щасливі...
Презирливий погляд зануди-кота,
Вже й він ошалів від такої поживи.
До пенсії-тиждень.Сім днів,сім ночей,
Немов Сталінград,та треба триматись.
Відрізали світло,й огарки свічей,
Проріджують темряву темниці-кімнати.
З холодних кутків снує самота,
У спогадах тільки роз`ятрює душу,
Депресія вже й в мого кота-
Побіг він нявчати голодний на кришу.
Сама б занявчала,та сили нема,
Й сусіди пошлють дзвінким діалектом,
Нехай вже-кота,йому то дарма,
Одного він з їми уму-інтелекту.
Сімдесята зима.Колюча й нещадна,
Мене запевняє,що я-не людина.
Створіння старече.Одна,безпорадна,
Непотрібна нікому божа смітина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237548
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2011
автор: Межа реальності