Візьми привезену з моря мушлю
і послухай її...
Гомін хвиль відродить мушля,
підійнята з дна морського.
Без води їй сумно, тужно,
як без друга, без близького.
Мариться глибінь тужава
Між каміння,
ріні,
мулу -
невпокорена держава
невпокореного гулу.
Стишено рокоче клекіт
в черепашці знов і знову.
То її моря далекі
викликають на розмову.
Відстань їм - не перешкода,
чують рідного молюска.
...Сотні літ печальним кодом
незнищенний плюскіт, плюскіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236416
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.01.2011
автор: Вячеслав Романовський