А я не камінь,
Боже,чуєш?
Як знесилюсь,то пробач.
Може й ти колись сумуєш,
Може дощ-це є твій плач?
Я тобі приніс би втіху,
Чи приймеш ти співчуття?
Світ заждався твого сміху,
Зачекався з ним і я!
Ти пробач мою зневіру,
Я не раз ще упаду,
Скільки болю ти відмірив,
Стільки й радостей знайду.
Я з тобою буду чесним:
Плачу я,як плачеш ти,
І коли настануть весни,
Камінь буду я нести.
І проситиму утіхи,
Бо людина я земна,
Грішна,стомлена у лихах,
І нещасна аж до дна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236245
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2011
автор: Межа реальності