Чіплятись за кожну хвилину,
Боротись...Потрібно боротись!
Вчора товариш загинув...
Цей світ викликає нудоту.
Для чого боротись?Ддя чого?
Я лялька для долі.Безглуздо!
Ніхто не почує волання німого,
Хоч в криці трястиме він гузном.
Любити миттєвість...Для чого?
Вона нас вбиває в старінні,
Звичайне цінніш золотого-
Лиш тоді пізнаєм ми прозріння.
Мій сум,як провалля глибоке,
Бо тисне на мене реальність,
Сьогодні мені, до сліз, одиноко,
Сьогодні я повірив у фатальність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236244
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2011
автор: Межа реальності