Ти дивились мені у очі так пристрасно,
що я почав губитись між зимою і твоїми руками.
Твоє волосся було шовковисте і вкрите квітами.
Воно було чарівне, як і все, до чого
доторкалася ти, і очі чудові мене манили до
вологих уст, що пахли вином і медом.
Я хочу в тебе закохатись, щоб можна
було про когось дивитись сни і чекати весни,
як знак до нової надії, до нового відродження.
Я б міг прокласти цілі схеми і маршрути,
по яких би рухався своїми руками
наодинці з тобою і все завмирало б,
тільки ми там були (у мріях моїх).
І там ти пила зі мною гарячу каву і тулила
свої тендітні долоні до уст моїх, що були
не надто теплі, як сонячні промені.
Ти молода і чарівна, як роса на полях,
як спілі виноградні грона у нашому саду,
з яких я роблю вино і п'ю його щораз
згадуючи про тебе.
Дозволь споглядати на контури тіла твого
і кохати поглядом на відстані орлиного ока.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235568
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.01.2011
автор: Роман Штігер