Розгойдується білизна -
зима влаштувала прання
на вулиці з верху й до низу
струменіє на вітрі вбрання.
На парканах, стовпах і дротах,
на відкритій кватирці,
витанцьовує білий птах -
крила з шифону і ситцю...
Чарівні панчішки прозорі
мереживом ваблять твій погляд...
Зима вже вкотре фарбує зорі,
а ти їх збираєш для мене у торбу...
Крутиться вітер, сіпає ковдру,
Нанюхує свіжу сорочку
шаліє і рве полум"яно обновки
на білі, безримні рядочки...
Розгойдується білизна ніжно
прозорорими фалдами танцю,
язиком гостроверхим зріже
місяць гудзики на піжамці.
Вимерзнуть з світу нудні,
сірувато-розгублені барви,
пензлик куйовдить на дні
срібно-білі магічнії фарби.
І падають, падають краплі,
розбиваючи двері стотонні...
Я ще питиму жменями травні,
і купатимусь в морі любовнім!
14.01.2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234894
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.01.2011
автор: gala.vita