Назустріч рвусь, як зоряний болід, -
В обіймах спраглих вигорю на попіл.
І хочу знову пристрасно горіть
І сяйвом бути вірній Пенелопі.
Лечу крізь бурі неземних століть,
Аби припасти до твойого лона,
Аби скінчити вибухом політ
І мить оцю прожити Аполлоном.
І возродитись у чиїмсь житті
Вже іншим, іншим,
але теж нестримним,
Щоб дарувати бризки золоті,
Щоб знов, богине,
буть з тобою рівним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234381
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 12.01.2011
автор: Вячеслав Романовський