Морочиш голову йому й мені,
Мозкова хмаро.
Кохання об ненависть – дві в одній
Господні кари –
Ударивши, розклала на вогні
Серця й кресала.
І спалахнуло ясно: ти – у нім,
Я ж тінню стала.
Твоєю тінню на землі – радій,
Безкровнолиця!
Ненависть і кохання – дві в одній
Душі блудниці.
Волочишся за кожним, хто горить,
Зі мною разом.
І невідомо їм, що смертна хіть
Твоя – зараза.
Зведе життя, химеро,– краще згинь! –
В чуттів простінку –
Й ми ще подивимося, хто тут – тінь,
А хто є жінка.
Хай знає – він і так від німоти
Кричить до ранку:
Він баба, а не чоловік, а ти...
Ти –
лесбіянка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233703
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2011
автор: Богдан Ант