ти не казав, що не буває в світі
того, що я вигадувала вголос,
усі ті ночі невблаганно літні
не повторити біля моря знову,
не відкривати світло поміж штори,
ховатись в глибині від струму в спині,
і розбирати внутрішні затори,
такі незвичні і такі ще дивні...
читаю слів, здається, забагато,
що наче поруч, і десь там між точок
для мене свою зоряність не втратив,
і не спинив поміж порогів ночі...
ти не казав...чи я не чула знову,
лише ішла з закритими очима
до твого серця, як би йшла додому...
не повторити, кажеш... бог із ними...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233534
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2011
автор: Lenchikk_n