Не кидайся попусту «люблю».
Я давно не вірю в ці зізнання,
Хай звучить зухвало чи банально,
Та пояснень цьому не даю.
Я втомилася від руху в нікуди.
Від безглуздих білих повідомлень.
Цій ідилії не суджено доповнень,
Як і змін за рухом навпаки.
І не жди від мене жодних рішень.
Я чеканню більше не мішень.
Геніально просто в нас, лишень
Безнадія сили має більше…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232687
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2011
автор: Марічка9