Я - кохано залежна!
Дрібку ночі візьму
і додам, мов корицю у каву.
Насолоди, немов карамель,
немов цитрус, сандал і неролі
відкорковують душу мою.
Хай заходять крізь грань аметисту
тисячі промінців,
мов дощі у кватирку,
теплим бризом омиють
залежності пил.
Я - кохано залежна!
Торкну носиком ніжно
неголену вічну щоку,
ніби киця знадвору,
до тебе під ковдру шугну.
Дрібку ночі візьму,
розчиню у своїх оченятах
і пірну в твою суть,
щоб з душі, з середини єства
вартувати твій спокій,
ворогів видивлятись і їх сплюндрувати...
Дрібку ночі на кінчику леза,
ніби солі, додам в твою каву,
срібним дзвоном озветься
в пітьмі філіжанки
дотик крихітних чар,
які в човнику ложки
таємно пронесені в глиб океану любові.
Хай смакує тобі
вишиванка ванільної ночі,
білим смухом підбита доріжка.
Під вікно хай запросяться квіти,
з них портрети на склі
намалює грудневий художник,
зітре вітер з мого підвіконня
учорашній залежності пил...
Я - кохано залежна!
Торкну ніжно твій носик,
неголену вічно щоку...
Ти до мене підлізеш під ковдру,
розтуляти залежності очі...
А я вже й не сплю!
(Автор малюнку Gala.vita)
29.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.12.2010
автор: gala.vita