Я так люблю, коли туман пливе,
Коли туман спускається в низини.
Коли повітря біле і криве
Заповнює місцеві полонини.
Я так люблю той дивовижний стан,
П’янкіший алкогольного напою…
Я так люблю, вдихати цей дурман
З прозорою зимовою сльозою.
Та я не заздрю Лондонським стежкам,
Британцю, що у них щодня блукає.
Я тут люблю туман, не десь, не там!
Бо зовсім інший він – у ріднім краї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231296
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.12.2010
автор: Віктор Нагорний