Ти станеш обманювать - серце мені запече.
Як янгол посивілий сяде журба на плече.
Життя не зупиниться, знову хмелітиме без*,
Неначе ми разом, хоч я не з тобою вже - без...
Закрутить весна, наче дівчина: "Це - не біда!".
Та милу побачу - змарніла в розлуці, бліда.
Несміло всміхнеться і з відчаю кинеться пріч...
І раптом відчую: злітає журба з моїх пліч...
*Без - бузок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230886
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2010
автор: Вячеслав Романовський