Це перший щоденник писаний на випадкових листочках позиченим олівцем.
Лялин блокнот і її чарівний олівець випадково забутий вдома.
В її сумочці можна знайти що завгодно, (вічна тема) давайте не будем про це.
Що нового? Нігті червоні, у навушниках Ксенислава, в руках Антонич.
А так хочеться попри все... (щоб на зло обставинам,
Щоб з ілюзій зіткати справжнє, щоб у нього тепло вдихнути...
Щоби вітер морозний був свіжим і не пекучим, щоб знайшовся сріблястий ключик
(що захочу, те й відімкну), щоб усе на місця розставити
і зіставити всі маршрути на ціль одну.
Боже, Ляля у тебе не дуже вірить, але їй необхідна підтримка від вищих сил.
Зроби так, щоби жоден знак не постав навзнак.
той, хто бачив диво, кажуть - дивак, хто літає без справжніх крил - літак.
Але ж Ляля - не купа заліза... Боже, поки не пізно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230358
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.12.2010
автор: Ляля Бо