Я знову не один, але без тебе...
Згадав про білі крила в синім небі,
Про карі очі, і вуста, і брови...
Якими я, нажаль, не володів ніколи.
Я хочу, щоб ти знала (назавжди),
В моєму серці не багато місця.
Але повір, що є у ньому ти…
Замислися, відчуй і просльозися!
Насправді не один, а дуже одиноко,
Йду до мети, неспішно, крок за кроком.
Зриваю срібні зорі і не пишаюсь словом,
Яке я промовчав, яке я не промовив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229991
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.12.2010
автор: Віктор Нагорний