Він їй давав усе, що вона хоче,
За ті вуста, за ті глибокі очі,
За ті слова, за усмішку, за диво
Яке вона в його житті здійснила...
За промені, в його житті похмурім,
За зорепад, за блискавки, за бурі,
За ночі, вщент наповнені коханням,
За відповіді на його питання.
За вірші, що приходили ночами,
За вечори проведені з свічками,
За ніжну мову, за терпіння, вчення...
За те, що вона є його натхнення!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2010
автор: Віктор Нагорний