Розкотилось біле полотно
Рідними дорогами-стежками.
Як рипить подрібнене зерно,
Ще й блищить у мене під ногами!
То пусте, що листя вже нема,
Й деколи під черевиком слизне...
Господиня матінка Зима
Поскладала випрані білизни.
Дітвора сковзається з гори,
Їхні бабці гомонять на лаві...
Чисто, дзвінко! Що не говори,
А зимові дні – такі яскраві!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229887
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.12.2010
автор: Віктор Нагорний