І досяжна гінка височінь,
І камінна фортеця зборима,
Бо зі мною удень і вночі
Незбагненна, всесильна, незрима.
У самісінькім серці вона,
З нею музика, барви яскраві...
Мов дзвінка новина й дивина,
І завжди в неповторній оправі.
Будить пристрасть, де тиша і грім,
Де нестрим і чуття-блискавиці.
З чотирьох - всіх наявних сторін
Обціловують ніжністю птиці.
За водою спливають слова,
А літа відлітають у вирій...
Та вона - не померхла - жива,
Буде жить, доки в неї я вірю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229861
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2010
автор: Вячеслав Романовський