Колись грабовий ліс, що пагорби вкриває,
Народ нарік чудовим словом – “Гоща”.
Неподалік, на березі струмочка,
Моє село чудове - Мирогоща.
Тут хрест церковний першим ловить промінь,
Садки вишневі вранці пахнуть медом.
Бальзам повітря наповняє груди,
Тут жити треба і любити треба.
Поля довкола зажовтіли хлібом,
Між колосків - волошки голубіють...
Живуть в селі веселі диво-люди,
Живуть достойно і життю радіють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229077
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2010
автор: Віталій Назарук