Під носом у місяця
бешкетують зірки,
грають у піжмурки хмари
і ріжуться в карти комети...
Зоряні мапи розгорнуто,
стрілка срібного компасу
тремтить від здивування
чудуючись з того,
яким шляхом обрала я йти.
Триста кроків по небу,
флірти у теплих вагонах,
тих що мчать коридорами днів,
що пірнають в тунелі
нічних перегонів із вітром.
Переходи всесвітні неначе міські,
обліплені зграями радих
безкрилих людей...
Триста кроків по небу
залишать відбитки.
Кожен з них проступає віршем,
і пекучим цілунком
віковічних глибин,
доторкається космос
п"яточок босих.
Хай бешктують зоряні вітри,
розборсується грива у Пегаса,
а я торкаюся ногами грунту,
вкладаю зерна в отвори небесні,
і...чекаю
на прихід Ерато*.
Слова зростають золоті.
Тоненькі паростки невинні
наповнять душу радісного неба
рядками лірики и пісень.
Себе, малу піщинку,
в космічну мушлю заховаю...
Моїми кроками відлунить небо,
мов пісня загадкових міражів
я проступаю на просторах
сторінок.
Кочуся намистинкою край неба,
цілую соковиті промінці.
Себе, малу, вплітаю у космічні дрети,
стрічки поезій виснуть на зап"ястках
і з"єднують мене
мов пуповина
з домівкою, з земним теплом,
і з безкінечним творчості запасом,
із океаном ніжності й кохання.
Я, мов малюк, уперто дибаю по небу...
Ерато* - муза любовних пісень.
10.12.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227890
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.12.2010
автор: gala.vita